Рамки вкладиші казка "Солом'яний бичок", ТМ Вундеркинд

СОЛОМ’ЯНИЙ БИЧОК — Українська Народна Казка Про Тварин

Жив собі дід та баба. Дід служив на майдані майданщиком, а баба сиділа дома, мички пряла. І такі вони бідні — нічого не мають! Що зароблять — то проїдять, та й нема більш нічого. От баба і напала на діда: «Зроби та й зроби мені, діду, солом’яного бичка і осмоли його смолою». — «Що ти, дурна, говориш, навіщо тобі той бичок здався?» — «Зроби, я вже знаю навіщо». Дідові — нічого робити — зробив солом’яного бичка і осмолив його смолою.

Переночували. От на ранок баба набрала мичок і повела солом’яного бичка пастись; сама сіла під деревиною, пряде кужіль і приказує: «Пасись, пасись, бичку, на травиці, поки я мички попряду! Пасись, пасись, бичку, на травиці, поки я мички попряду!» Поки пряла, та й задрімала. Коли з темного лісу, з великого бору біжить ведмідь. Наскочив на бичка: «Хто ти такий? — питає. — Скажи мені!» А бичок і каже: «Я — бичок-третячок, з соломи зроблений, смолою засмолений». Ведмідь каже: «Коли ти солом’яний, смолою засмолений, то дай мені смоли обідраний бік залатати!» Бичок нічого не каже, мовчить. Ведмідь тоді його взяв за бік, давай смолу обдирати. Оддирав-оддирав, та й зав’яз зубами, і ніяк не вирве. Сіпав, сіпав — ніяк! Затяг того бичка бозна-куди. От баба прокидається, а бичка і нема. «Ох, мені лихо велике! Де ж це мій бичок подівся? Мабуть, він уже додому пішов». Та мерщій гребінь на плечі та додому. Коли дивиться — ведмідь у бору бичка тягає. Вона до діда: «Діду, діду, бичок наш ведмедя привів, — іди його вбий!» Дід вискочив, оддер ведмедя, взяв і закинув його у погріб.

От на другий день, рано вранці, баба вже набрала кужелю і повела на толоку бичка пасти. Сама сіла під деревиною, пряде кужіль і приказує: «Пасись, пасись, бичку, на травиці, поки я мички попряду! Пасись, пасись, бичку, на травиці, поки я мички попряду!» Поки пряла, та й задрімала. Коли це з темного лісу, з великого бору, вибігає сірий вовк та до бичка: «Хто ти такий, скажи мені!» — «Я — бичок-третячок, з соломи зроблений, смолою засмолений». — «Коли ти смолою засмолений, — каже вовк, — то дай і мені смоли засмолити бік, а то злі собаки мене обідрали». — «Бери!» Вовк відразу до боку, хотів смолу оддерти. Драв-драв та зубами й застряв, що ніяк уже і не оддере. Що хоче назад — то ніяк... Він так вовтузається з тим бичком! Прокидається баба — аж бичка уже й не видно. Вона подумала: «Мабуть, мій бичок додому пішов». Та й пішла. Коли дивиться — вовк бичка тягає. Вона побігла, дідові сказала. Дід і вовчика у погріб закинув.

Погнала баба і на третій день бичка пасти. Сіла під деревиною та й заснула. Біжить лисичка: «Хто ти такий?» — питає бичка. «Я — бичок-третячок, з соломи зроблений,- смолою засмолений». — «Дай мені смоли, голубчику, прикласти до боку; а то злі хорти трохи шкури не зняли!» — «Бери!» Ув’язла і лисиця зубами, ніяк не вирветься. Баба дідові сказала. Дід закинув у погріб і лисичку.

От як назбиралось їх, дід сів над лядою у погребі, та давай ніж точити. Ведмідь його й питає: «Діду, навіщо ти ніж точиш?» — «Щоб з тебе шкуру зняти та зробити з тієї шкури і собі й бабі кожухи». — «Ой не ріж, дідусю, відпусти кращє мене на волю; я тобі багато меду принесу». — «Ну, дивись!» Взяв і випустив ведмедика. Сів над лядою, знов ножа гострить. Вовк його й питає: «Діду, навіщо ти ножа точиш?» — «Щоб з тебе шкуру зняти та на зиму теплу шапку пошити». — «Ой не ріж мене, дідусю, я тобі за це цілу отару вівців прижену». — «Ну, дивись!» І вовка випустив. Сидить та ще ножа точить. Лисичка висунула мордочку, та питає: «Скажи мені, будь ласка, дідусю, навіщо ти ножа точиш?» — «У лисички, — каже, — гарна шкурка на опушку й на комірець, хочу зняти». — «Ой не знімай з мене, дідусю, шкури, я тобі і гусей, і курей принесу!» — «Ну, дивись!» І лисичку відпустив.

От переночували ту ніч. коли на рано в ранці, аж — дер-дер! Щось до діда з бабою у двері. Баба прокинулась: «Діду, діду! Щось до нас у двері шкряботить; піди подивись». Дід вийшов, коли то ведмідь цілий вулик меду припер. Дід узяв мед, та тільки що ліг, аж у двері знову — дер-дер! Коли вийшов — аж повен двір овець вовк пригнав. От незабаром лисичка принесла гусей, курей — усякої птиці.  Дід та баба задоволені. Вони взяли вівець та й продали їх та купили волів, і став дід ходить тими волами в дорогу, та так розбагатіли, що не треба краще.

А бичок, як став не потрібен, стояв на сонці, поки не розтанув.

       ЭТА ИГРУШКА ХОРОШО РАЗВИВАЕТ: мелкую моторику пальчиков (мелк. моторика пальчиков помогает развитию речи), координацию движений, сенсорику, тактильное ощущение, первоначальный счет от 1 – 5, сравнение размеров, больше-меньше.

Размер рамки-вкладыша 290х100мм        Материал изделия: дерево.

   Итальянский врач и педагог Мария Монтессори прославилась на весь мир уникальной методикой обучения деток. Основа методики Монтессори – свобода. Основные принципы- игровая форма обучения и самостоятельное выполнение упражнений. Родители должны помогать, но не мешать. «Помоги мне сделать самому» ― вот принцип занятий системы Монтесссори.

   Задача родителей и воспитателя помочь ребенку организовать свою деятельность так, чтобы творческий потенциал получил максимальное развитие. С помощью методики Монтессори ребенок развивает мышление (творческое и логическое), внимание, память, воображение, моторику и многое другое.

   Дидактические Монтессори-материалы, с помощью которых проходит обучение – это некий симбиоз учебных пособий и развивающих игр.

   Рамки-вкладыши уникальный методический материал, который позволяет развивать ребенка как в садах-Монтессори, так и дома.  Вкладыши имеют много форм и вариаций, с помощью них изучают всё – фрукты, овощи, животных, геометрию, больше, меньше, различные цвета. Основная развивающая функция рамок-вкладышей – тренировка пространственного мышления, координация «рука-глаз» и мелкой моторики. Для ребенка очень удобно и естественно осваивать предметы окружающего мира посредством зрительного и слухового восприятия (родитель или воспитатель показывает картинку и называет её).

   Рамки-вкладыши особенно полезны для детей третьего года жизни. В этом возрасте малыш учится сравнивать предметы по форме и размеру. Поэтому специально для них были разработаны рамки с одинаковыми изображениями-вкладышами, но разных размеров. Ребенок учится сравнивать предметы у которых разница в размерах мало заметна.

   Дети очень любят рамки «с подслоем» ― дополнительным изображением под вкладышем. Ребенок вынимает картинку из прорези и с удивлением обнаруживает еще один рисунок. При обратном действии ― вкладывании шаблона в рамку – подслойный рисунок будет служить малышу подсказкой. Обводя вкладыши, можно создавать целые сюжетные картины, на заданные темы или давая волю фантазии ребенка – так будут развиваться его творческие способности. Задания на распознавание фигур на ощупь, обведение по контуру, прекрасно подготовят руку к письму.