Рамки вкладиші казка Три порося, ТМ Вундеркинд

ЦЯ ІГРАШКА ДОБРЕ РОЗВИВАЄ: дрібну моторику пальчиків (дрібний. моторика пальчиків допомагає розвитку мовлення), координацію рухів, сенсорику, тактильне відчуття, початковий рахунок від 1 – 5, порівняння розмірів, більше-менше.

Розмір рамки-вкладиша 290х100мм Матеріал виробу: дерево.

Казка Три порося

Жили-були на світі три порося. Три брата. Всі однакового зросту, кругленькі, рожеві, з однаковими веселими хвостиками. Навіть імена у них були схожі. Звали свині: Ніф-Ніф, Нуф-Нуф і Наф-Наф.

Все літо поросята перекидалися в зеленій траві, грілися на сонечку, ніжилися в калюжах. Але ось настала осінь.

- Пора нам подумати про зиму, - сказав якось Наф-Наф своїм братам, прокинувшись рано вранці. - Я весь тремчу від холоду. Давайте побудуємо будинок і будемо зимувати разом під однією теплою дахом.

Але його брати не хотіли братися за роботу.

- Встигнете! До зими ще далеко. Ми ще погуляємо, - сказав Ніф-Ніф і перекувырнулся через голову.

- Коли треба буде, я сам побудую собі дім, - сказав Нуф-Нуф і ліг в калюжу.

- Я теж, - додав Ніф-Ніф.

- Ну, як хочете. Тоді я буду один будувати собі дім, - сказав Наф-Наф.

Ніф-Ніф і Нуф-Нуф не поспішали. Вони тільки й робили, що грали в свої поросячі ігри, стрибали і перекидалися.

- Сьогодні ми ще погуляємо, - говорили вони, - а завтра з ранку візьмемося за справу.

Але і на наступний день вони говорили те ж саме.

З кожним днем ставало все холодніше і холодніше. І тільки тоді, коли велика калюжа біля дороги стала вранці покриватися тоненькою скоринкою льоду, ледачі брати взялися нарешті за роботу.

Ніф-Ніф вирішив, що простіше і швидше за все змайструвати будинок із соломи. Ні з ким не порадившись, він так і зробив. Вже до вечора його хатина була готова. Ніф-Ніф поклав на дах останню соломинку і, дуже задоволений своїм будиночком, весело заспівав:

Хоч півсвіту обійдеш, Обійдеш, обійдеш,

Краще вдома не знайдеш, Не знайдеш, не знайдеш!

Наспівував цю пісеньку, він попрямував до Нуф-Нуфу. Нуф-Нуф неподалік теж будував собі будиночок. Він прагнув швидше покінчити з цим нудним і нецікавим справою. Спочатку, так само як і брат, він хотів побудувати собі будинок із соломи. Але потім вирішив, що в такому будинку взимку буде дуже холодно. Будинок буде міцніше і тепліше, якщо його побудувати з гілок і тонких прутів. Так він і зробив. Він вбив у землю кілки, переплів їх прутами, на дах навалив сухого листя, і до вечора будинок був готовий. Нуф-Нуф з гордістю обійшов його кілька разів колом і заспівав:

У мене хороший будинок, Новий будинок, міцний будинок,

Мені не страшний дощ і грім, Дощ і грім, дощ і грім!

Не встиг він закінчити пісеньку, як з-за куща вибіг Ніф-Ніф.

- Ну, ось і твій будинок готовий! - сказав Ніф-Ніф братові. - Я говорив, що ми швидко впораємося з цією справою! Тепер ми вільні і можемо робити все, що нам заманеться!

- Підемо до Наф-Нафу і подивимося, який він собі побудував дім! – сказав Нуф-Нуф. - Щось ми давно не бачили!

- Підемо подивимося! - погодився Ніф-Ніф.

Наф-Наф ось вже кілька днів був зайнятий будівництвом. Він натаскал каменів, намісив глини і тепер не поспішаючи будував собі надійний, міцний будинок, в якому можна було б сховатися від вітру, дощу і морозу. Він зробив у будинку важку дубову двері з засувом, щоб вовк з сусіднього лісу не міг до нього залізти.

Ніф-Ніф і Нуф-Нуф застали брата за роботою.

- Що ти будуєш? - в один голос закричали здивовані Ніф-Ніф і Нуф-Нуф. - Що це, будинок для поросяти або фортеця?

- Будинок порося повинен бути фортецею! - спокійно відповів їм Наф-Наф, продовжуючи працювати.

- Не збираєшся ти з ким-небудь воювати? - весело прохрюкал Ніф-Ніф і підморгнув Нуф-Нуфу. І обидва брата так розвеселилися, що їх вереск і рохкання рознеслися далеко по галявині. А Наф-Наф як ні в чому не бувало продовжував класти кам'яну стіну свого будинку, муркочучи собі під ніс пісеньку:

Ніякої на світі звір, Не увірветься в цю двері

Хитрий, страшний, страшний звір, Не увірветься в ці двері!

Я, звичайно, найрозумніший, найрозумніший, найрозумніший!

Я будую дім з каміння, З каміння, з каміння!

- Це він про якого звіра? - запитав Ніф-Ніф у Нуф-Нуфа.

- Це ти про якого звіра? - запитав Нуф-Нуф у Наф-Нафа.

- Це я про вовка! - відповів Наф-Наф і уклав ще один камінь.

- Подивіться, як він боїться вовка! - сказав Ніф-Ніф.

- Які тут можуть бути вовки? - сказав Ніф-Ніф.

- Ніяких вовків немає! Він просто боягуз! - додав Нуф-Нуф.

І обидва вони почали пританцьовувати і співати:

Нам не страшний сірий вовк, Сірий вовк, сірий вовк!

Де ти ходиш, дурний вовк, Старий вовк, страшний вовк?

Вони хотіли подражнити Наф-Нафа, але той навіть не обернувся.

- Підемо, Нуф-Нуф, - сказав тоді Ніф-Ніф. - Нам тут нічого робити!

І два хоробрих братика пішли гуляти. Дорогою вони співали і танцювали, а коли увійшли в ліс, то так розшумілися:, що розбудили вовка, який спав під сосною.

- Що за шум? - невдоволено пробурчав злий і голодний вовк і помчав до того місця, звідки долинали вереск і рохкання двох маленьких дурних поросят.

- Ну, які тут можуть бути вовки! - говорив у цей час Ніф-Ніф, який вовків бачив тільки на картинках.

- Ось ми схопимо його за ніс, буде знати! - додав Нуф-Нуф, який теж ніколи не бачив живого вовка.

- Повалимо, та ще зв'яжемо, та ще ногою ось так, ось так! – хвалився Ніф-Ніф.

І раптом вони побачили справжнього живого вовка! Він стояв за великим деревом, і у нього був такий страшний вигляд, такі злі очі і така зубата паща, що у Ніф-Ніфа і Нуф-Нуфа за спинок пробіг холодок і тонкі хвостики дрібно-дрібно затремтіли. Бідні поросята не могли навіть поворухнутися від страху.

Вовк приготувався до стрибка, клацнув зубами, моргнув правим оком, але поросята раптом схаменулися і, скиглячи на весь ліс, кинулися навтьоки. Ніколи ще не доводилося їм так швидко бігати! Виблискуючи п'ятами і піднімаючи хмари пилу, вони мчали кожен до свого дому.

Ніф-Ніф перший добіг до своєї солом'яної хатини і ледве встиг зачинити двері перед самим носом вовка.

- Зараз же отопри двері! - прогарчав вовк. - А то я її выломаю!

- Ні, - прохрюкал Ніф-Ніф, - я не одчиню!

За дверима було чути дихання страшного звіра.

- Зараз же отопри двері! - прогарчав знову вовк. - А то я так дуну, що весь твій дім розлетиться!

Але Ніф-Ніф від страху нічого вже не міг відповісти.

Тоді вовк почав дути: "Ф-ф-ф-у-у-у!" З даху будинку злітали соломинки, стіни будинку тряслися. Вовк ще раз глибоко зітхнув і дмухнув вдруге: "Ф-ф-ф-у-у-у!". Коли вовк дмухнув в третій раз, будинок розлетівся на всі боки, ніби на нього налетів ураган. Вовк клацнув зубами перед самим п'ятачком маленького поросяти, але Ніф-Ніф спритно ухилився і кинувся бігти. Через хвилину він був уже біля дверей Нуф-Нуфа.

Ледве встигли брати замкнутися, як почули голос вовка:

- Ну, тепер я з'їм вас обох!

Ніф-Ніф і Нуф-Нуф злякано подивилися один на одного. Але вовк дуже втомився і тому вирішив піти на хитрість.

- Я передумав! - сказав він так голосно, щоб його почули в будиночку. – Я не буду їсти цих худих поросят! Я піду додому!

- Ти чув? - запитав Ніф-Ніф у Нуф-Нуфа. - Він сказав, що не буде нас є! Ми худі!

- Це дуже добре! - сказав Нуф-Нуф і відразу перестав тремтіти.

Братам стало весело, і вони заспівали як ні в чому не бувало:

Нам не страшний сірий вовк, Сірий вовк, сірий вовк!

Де ти ходиш, дурний вовк, Старий вовк, страшний вовк?

А вовк і не думав іти. Він просто відійшов убік і причаївся. Він насилу стримував себе, щоб не розреготатися.

- Як я спритно обдурив двох дурних, маленьких поросят!

Коли поросята зовсім заспокоїлися, вовк взяв овечу шкуру і обережно підкрався до будинку. Біля дверей він накрився шкуркою і тихо постукав.

Ніф-Ніф і Нуф-Нуф дуже злякалися.

- Хто там? - запитали вони, і у них знову затрусило хвостики.

- Це я, бідна маленька овечка! - тонким, чужим голосом пропищав вовк. - Пустіть мене переночувати, я відбилася від стада і дуже-дуже втомилася!

- Овечку можна пустити! - погодився Нуф-Нуф. - Овечка не вовк!

Але коли поросята прочинили двері, вони побачили не вівцю, а все того ж зубастого вовка. Брати зачинили двері й щосили налягли на неї, щоб страшний звір не зміг до них увірватися.

Вовк дуже розсердився. Йому не вдалося перехитрити поросят! Він скинув з себе овечу шкуру і загарчав:

- Ну, чекайте ж! Від цього будинку зараз нічого не залишиться!

І він почав дути. Будинок трохи похилився. Вовк дув другий, потім третій, потім четвертий раз. З даху злітали листя, стіни тремтіли, але будинок все ще стояв. І, тільки коли вовк дмухнув в п'ятий раз, будинок захитався і розвалився. Одна тільки двері деякий час ще стояла посеред руїн. В жаху кинулися поросята бігти. Від страху у них віднімалися ноги, кожна щетинка тремтіла, носи пересохли. Брати мчали до будинку Наф-Нафа.

Вовк наганяв їх величезними стрибками. Один раз він ледь не схопив Ніф-Ніфа за задню ніжку, але той вчасно відсмикнув її і додав ходу.

Вовк теж натиснув. Він був упевнений, що на цей раз поросята від неї не втечуть. Але йому знову не пощастило. Поросята швидко промчали повз великий яблуні, навіть не зачепивши її. А вовк не встиг згорнути і налетів на яблуню, яка обсипала його яблуками. Одне тверде яблуко вдарило його між очей. Велика шишка вскочила у вовка на лобі.

А Ніф-Ніф і Нуф-Нуф ні живі ні мертві підбігли в цей час до будинку Наф-Нафа. Брат впустив їх у будинок і швидко зачинив двері на засув. Бідні поросята були так налякані, що нічого не могли сказати. Вони мовчки кинулися під ліжко і там причаїлися.

Наф-Наф відразу здогадався, що за ними гнався вовк. Але йому нічого було боятися в своєму кам'яному будинку. Він швидко закрив двері на засув, сів на табуретку і заспівав:

Ніякої на світі звір, Хитрий звір, страшний звір,

Не відчинить ці двері, ці двері, ці двері!

Але тут як раз постукали в двері.

- Відкривай без розмов! - пролунав грубий голос вовка.

- Як би не так! І не подумаємо! - твердим голосом відповів Наф-Наф.

- Ах, так! Ну, тримайтеся! Тепер я з'їм всіх трьох!

- Спробуй! - відповів з-за дверей Наф-Наф, навіть не підвівшись зі своєї табуреті. Він знав, що йому і братам нічого боятися в міцному кам'яному будинку. Тоді вовк втягнув у себе побільше повітря і дмухнув, як тільки міг! Але, скільки б він не дув, жоден навіть самий маленький камінь не зрушив з місця. Вовк посинів від натуги. Будинок стояв як фортеця. Тоді вовк став трясти двері. Але двері теж не піддавалася. Вовк став від злості дряпає кігтями стіни будинку і гризти камені, з яких вони були складені, але він тільки обламав собі пазурі і зіпсував зуби. Голодного і злого вовка нічого не залишалося робити, як забиратися геть.

Але тут він підняв голову і раптом помітив велику, широку трубу на даху.

- Ага! Ось через цю трубу я проберусь в будинок! - зрадів вовк.

Він обережно заліз на дах і прислухався. В домі було тихо. Я все-таки закушу сьогодні свіжої поросятинкой! - подумав вовк і, облизнувшись, поліз в трубу.

Але, як тільки він став спускатися по трубі, поросята почули шурхіт. А коли на дах котла стала сипатися сажа, розумний Наф-Наф відразу здогадався, в чому справа. Він швидко кинувся до котла, в якому на вогні кипіла вода, і зірвав з нього кришку.

- Милості просимо! - сказав Наф-Наф і підморгнув своїм братам.

Поросятам не довелося довго чекати. Чорний, як сажотрус, вовк бултыхнулся прямо в казан. Очі йому вилізли на лоба, вся шерсть піднялася дибки. З диким ревом ошпарений вовк вилетів назад на дах, скотився по ній на землю, перекувырнулся чотири рази через голову, і кинувся до лісу.

А три брати, три маленьких поросят, дивилися йому вслід і раділи, що вони так спритно провчили злого розбійника.

Ніякої на світі звір,

Не відкриє цю двері,

Хитрий, страшний, страшний звір,

Не відчинить ці двері!

Хоч півсвіту обійдеш, Обійдеш, обійдеш,

Краще вдома не знайдеш, Не знайдеш, не знайдеш!

Вовк з лісу ніколи, Ніколи, ніколи

Не повернеться до нас сюди, До нас сюди, до нас сюди!

З цих пір брати стали жити разом, під одним дахом.

Італійський лікар і педагог Марія Монтессорі прославилася на весь світ унікальною методикою навчання діток. Основа методики Монтессорі – свобода. Основні принципи - ігрова форма навчання та самостійне виконання вправ. Батьки повинні допомагати, а не заважати. «Допоможи мені це зробити самому» ― ось принцип занять системи Монтесссори.

Завдання батьків і вихователя допомогти дитині організувати свою діяльність так, щоб творчий потенціал отримав максимальний розвиток. З допомогою методики Монтессорі дитина розвиває мислення (творче та логічне), увагу, пам'ять, уяву, моторику і багато іншого.

Дидактичні Монтессорі-матеріали, з допомогою яких проходить навчання – це якийсь симбіоз навчальних посібників і розвиваючих ігор.

Рамки-вкладиші унікальний методичний матеріал, який дозволяє розвивати дитину як у садах-Монтессорі, так і вдома. Вкладиші мають багато форм і варіацій, з допомогою них вивчають все – фрукти, овочі, тварин, геометрію, більше, менше, різні кольори. Основна розвиваюча функція рамок-вкладишів – тренування просторового мислення, координація «рука-очей» і дрібної моторики. Для дитини дуже зручно і природно опановувати предмети навколишнього світу за допомогою зорового та слухового сприйняття (батько або вихователь показує картинку і називає її).

Рамки-вкладиші особливо корисні для дітей третього року життя. У цьому віці малюк вчиться порівнювати предмети за формою і розміром. Тому спеціально для них були розроблені рамки з однаковими зображеннями-вкладишами, але різних розмірів. Дитина вчиться порівнювати предмети у яких різниця в розмірах мало помітна.

Діти дуже люблять рамки «з підшаром» ― додатковим зображенням під вкладишем. Дитина виймає картинку через прорізи і з подивом виявляє ще один малюнок. При зворотному дії ― вкладанні шаблону в рамку – подслойный малюнок буде служити малюкові підказкою. Обводячи вкладиші, можна створювати цілі сюжетні картини, на задані теми або даючи волю фантазії дитини – так будуть розвиватися його творчі здібності. Завдання на розпізнавання фігур на дотик, обведення по контуру, чудово готують руку до письма.